Вікторія Мороз
Випускниця CGI School, 3D візуалізаторка
«Система навчання в CGI School, яка передбачає швидке занурення в матеріал, була для мене ідеальною»
Привіт, Віко! Розкажи про себе. Звідки ти й де навчалась?
Я родом з Луцька, навчалася в КНУБА на архітектурному факультеті. Моя любов до мистецтва виникла ще в дитинстві. Є в мене один особливий спогад: у шість років, намалювавши малюнок у дитсадку, я “спіймала” реакцію подиву серед однолітків та вихователів, побачила непідробне захоплення в їх очах. Це було незабутньо. У ту мить сказала собі: “Буду художницею”.
З часом це бажання трансформувалось у рішення бути дизайнеркою інтер’єрів. Близько 8-ми років я займалася в художній студії. Переглядаючи роботи успішних дизайнерів, читаючи їх інтерв’ю, зрозуміла, що майже в усіх них є архітектурна освіта. Вони розповідали, що це дає глибше розуміння форми, конструкцій, матеріалів та функції, дає можливість бачити проєкт цілісно, розуміючи всі його аспекти. Тому я вирішила, що навчатимусь на архітектурному факультеті.
Ти задоволена своєю архітектурною освітою?
Важко відповісти. Освіта в провідному архітектурному ВНЗ України не виправдала очікувань. Більшість викладачів були пенсійного віку, втомленими від життя та роботи людьми з застарілими поглядами та знаннями (часто лише теоретичними), з відсутністю мотивації навчити чомусь студентів. Мій ентузіазм через це згас вже на другому курсі.
Після всіх розчарувань з початку третього курсу я з головою поринула в роботу. Працювала кресляркою. Від цього страждало навчання. Адже воно було складним, з великою кількістю практичних завдань: проєктів, креслень, курсових. Студенти ледве встигали все здати, навіть безвилазно сидячи вдома. Періодично нависала загроза вилетіти з університету. Цього дивом не сталося.
Хоча класних викладачів можна було перерахувати на пальцях однієї руки, їх вплив був незабутнім. На останньому курсі я мала щасливу можливість працювати під керівництвом викладача, що був не просто теоретиком, а й успішним практикуючим архітектором та просто прекрасною людиною. Його пристрасть до професії запалила уже згаслий вогонь у моєму серці, а глибокі знання та бажання передати їх студентам, гарне відношення й доброта були неоціненними.
Зараз здається, що якби я зустріла цього викладача ще на початку навчання, то моя кар’єра могла б розвиватися інакше. Проте, на жаль, я познайомилася з ним тільки на завершальному етапі освіти. Знань, отриманих уже в кінці навчання, та віри у свої сили було недостатньо, щоб розвиватися далі як архітекторці.
Як складалася твоя кар’єра після закінчення університету?
Після випуску вперше спробувала себе в ролі не креслярки, а дизайнерки інтер’єрів. Свою роботу обожнювала, але зіштовхнулася з труднощами. Більшість моїх проєктів були орієнтовані на рекламу. Такі завдання давали майже безмежний політ фантазії, проте не реальний досвід роботи на об’єкті чи спілкування з замовниками.
Окрема проблема виникала, коли справа доходила до 3D візуалізації. Хоча я ретельно пропрацьовувала плани, креслення, колажі, підбирала матеріали, меблі та усе необхідне, мені все ж доводилось співпрацювати з 3D візуалізаторами, які не могли вловити суть моєї концепції. Я могла сидіти з ними та довго описувати атмосферу й настрій, що відігравали ключову роль в інтер’єрі, але для них ці описи не завжди були зрозумілими. Візуалізатори були професіоналами, вміли налаштовувати матеріали, моделювати потрібні форми. Але дивитися на проєкт моїми очима, ясна річ, не могли. Це дало усвідомлення важливості особистого втілення своїх задумів. Бо ж ніхто не реалізує твої ідеї так точно і тонко, як ти сама. Тому я вирішила, що повинна опанувати 3D візуалізацію.
Як довго ти працювала дизайнеркою інтер’єру?
Пів року. Однак потім стався ковід, і в компанії припинилися замовлення. Нас офіційно не звільняли, проте зарплати не було через відсутність роботи. Нам давали безплатні рекламні проєкти. Та через два місяці я зрозуміла, що така робота без оплати знецінює мене як спеціаліста, і що рішення працювати на таких умовах було невірним.
Коли я вирішила піти, мені запропонували повернутися будь-коли, якщо надумаю і якщо з’являться платні проєкти. Проте я вже знала, що туди не повернусь, що шукатиму новий шлях. Також зрозуміла, що хоч я й змогла знайти роботу дизайнеркою інтер’єру без знання 3ds Max, цей інструмент необхідний для моєї професійної незалежності.
Як ти дізналася про CGI School?
Тут треба трохи передісторії. Під час навчання в університеті я усвідомила, що 3D візуалізація — важливий інструмент для виконання проєктів. На першому курсі нас навчали робити все вручну. Проте згодом більшість студентів переходили на комп’ютерну подачу. Тож постійно виникала потреба у вивченні 3ds Max. Я довгий час відкладала це, виправдовуючись роботою, навчанням, відсутністю вільного часу. Викручувалася тим, що рендерила проєкти в ArchiCAD, хоч він абсолютно не призначений для цього. Результати виходили специфічні, зі своєю родзинкою. Це підходило, бо фотореалістичності від нас і не вимагалося. Але мені все одно дуже хотілося опанувати 3ds Max.
Отже, вже на ранніх етапах навчання в університеті я дізналася про CGI School через інтернет. Розглядала можливість вступу. Та виявилося, що курси проводяться офлайн і тривають місяць в інтенсивному форматі. На той час мені було важко поєднати це з навчанням та роботою.
Як ти потрапила на наш курс?
Одразу після звільнення з посади дизайнерки я згадала про CGI School. А тут ще й моя подруга надіслала посилання на курс, розповівши, що її знайомий успішно його закінчив та отримав роботу.
Протягом карантину я намагалася записатися на курс, проте через обмеження навчання було призупинено. Понад пів року я займалася безоплатним проєктом (уже за власним бажанням і не за спеціальністю), паралельно чекаючи запуску буткемпа.
І ось одного дня я, черговий раз зателефонувавши до CGI School, дізналася, що курс розпочався. Ба більше, виявилося, що перший день навчання вже минув. У мене почалася справжня паніка, що я все пропустила. Через хвилювання всю ніч не могла заснути!
Тож не дивно, що наступного дня я проснулася в обід і зрозуміла, що проспала всі будильники й пропустила ще пів дня навчання. Поїхала до CGI School. Там мене зустрів куратор Денис, який для початку дав проходити тест. Я сильно нервувалася, що сиджу над тестом, поки курс у самому розпалі. Денис заспокоїв, познайомив з ментором. Удвох вони запевнили мене, що я обов’язково надолужу всі упущені знання.
Дуже цікаво! А як пройшов твій перший день на навчанні?
Це було надзвичайно стресово! Весь день мені здавалося, що всі вже все знають, адже клацають по клавішах так впевнено, а я навіть не розумію, що вони натискають і для чого. Жахливо нервувалася. Пам’ятаю, покликала ментора, сказала, що я нічого не розумію. Проте він заспокоїв мене та відповів, що стояв на відстані та деякий час дивився, що я роблю, і що я все правильно робила та мої дії обдумані. Це було дивно, адже мені здавалося, що я зовсім загубилася.
Як ти адаптувалася до навчання? Чи вдалося тобі подолати відставання від інших?
Так виходило, що я щодня запізнювалася на урок. Ну от не вдавалося розрахувати час, щоб бути на занятті рівно о 10 годині. Але мої дружелюбні однокурсники почали заздалегідь скидати мені всі завдання. Тож коли я приходила, на столі у мене вже лежала флешка з матеріалами заняття. Було дуже приємно від цієї допомоги! Але краще, звісно, не спізнюватися, адже на завдання дається рівно година і його потрібно активно виконувати.
Я дуже цінувала підтримку команди. Вона сильно допомагала мені в навчанні. Незабаром я звикла до ритму та з допомогою дружньої атмосфери й попри початкові запізнення змогла наздогнати інших. Все завдяки команді!
Чи відчувала ти підтримку ментора?
У нашій групі були дуже активні студенти, які постійно кликали ментора і з його допомогою швидко виконували завдання. Але я відчувала, що мій результат буде кращим, якщо не відволікатимуся, а самостійно розбиратиму тему.
Часто я не встигала завершити завдання до кінця, але ставила собі за мету запам’ятати матеріал та зрозуміти принцип роботи інструментів. І хоча весь час мені здавалось, що я просто тону в завданнях і нічого не виходить, ментор завжди підбадьорював та говорив, що в мене все добре.
Яка була атмосфера у вашій групі?
Ми гарно співпрацювали та підтримували одне одного. Ті, хто швидше опановував матеріал, завжди допомагали решті. Атмосфера в групі була теплою та відкритою. Пізніше я дізналася, що перед стартом курсу з моїми одногрупниками проводив заняття психолог, завдяки чому вони вже із самого початку навчання стали як одна родина. Це відчувалося і по їхньому ставленню до мене: ми швидко знайшли спільну мову, наче знали один одного вже давно.
Як думаєш, чи змогла б ти досягти такого результату, якби навчалась сама?
Самостійне вивчення зайняло б набагато більше часу. Ймовірно, я б загубилась у великій кількості зайвої інформації. Натомість тут за місяць я отримала практичні знання, які стали відправною точкою для подальшого професійного росту.
Саме курси в CGI School допомогли мені дуже швидко опанувати базу 3D. Все, чого я навчилася там, виявилося надзвичайно корисним. Вивчені інструменти ми відразу ж застосовували на практиці.
Чи могла б ти так само зануритись у навчання з онлайн курсами?
Думаю, це залежить від людини. В мене є знайомі, які без курсів самостійно опанували програму й успішно працюють з дому. Проте їм знадобилися роки, щоб вийти на гарний рівень. Я б точно так не змогла себе організувати. Також мені подобається, коли є певний графік, а матеріал навчання структурований. Ти йдеш по плану та досягаєш результату у заздалегідь визначений термін. Плюс конкуренція в класі — ти не хочеш відставати від інших, це також спрацьовує на позитивний результат.
Чим тобі сподобалось навчання в форматі CGI BootCamp?
Система навчання у CGI School, яка передбачає повне та швидке занурення в матеріал, була для мене ідеальною. Я не дуже організована, тому самостійно, скоріше за все, не впоралася б. А тут, проводячи весь день на курсах, я по-справжньому заглиблювалася в тему.
Які емоції ти відчувала після завершення екзаменаційної роботи?
У мене були сумбурні відчуття. З одного боку лише місяць минув, а я вже створила інтер’єр! Раділа, дивлячись на свою роботу, але й відчувала розчарування, аже у декого з моїх однокурсників результати були кращими.
До знайомства з 3ds Max мені здавалось, що ця програма неймовірно складна. Вона мене лякала. Але після завершення курсу я зрозуміла, що все не так страшно й опанувати її можливо. Зараз моя випускна робота вже б навряд мені сподобалася, я навіть відкривати її не хочу. Але на той час я була задоволена.
Це вірна ознака розвитку, коли минулі роботи уже не здаються ідеальними.
Ще не було такої роботи, дивлячись на яку, я б вважала, що в ній усе ідеально. Завжди в око впадають недопрацьовані моменти. Думаю, постійно прагнути кращого — загальна риса людей.
Дуже класно, що у тебе є бажання рости та розвиватися. Що ти зараз робиш у своїй професії?
Зараз я працюю над проєктом реновації готелю, а саме над внутрішнім подвір’ям. Загалом мені подобається працювати над великими проєктами, публічними просторами: ресторанами, будинками для літніх людей, спортзалами, бібліотеками.
Окремо хочу згадати про проєкт, який я розробляла для відділу маркетингу: інтер’єр кімнати з унікальним світильником. Що особливо сподобалося у цьому проєкті — відсутність жорсткого технічного завдання, завдяки чому була можливість проявити креативність. Перед створенням зображення я провела багато годин, вивчаючи каталоги, сайти, аналізуючи, як компанії-виробники освітлення презентують свою продукцію. Надихнувшись переглядом цих матеріалів, я без надмірних зусиль створила роботу, яка є однією з моїх найбільш вдалих.
Що в роботі 3D художниці приносить тобі найбільше задоволення?
Налаштування світла і композиції для мене ключовий та найприємніший етап. Впевнена, що успіх роботи великою мірою залежить саме від цих двох аспектів. Навіть коли матеріали, меблі та аксесуари ідеально підібрані та пропрацьовані, це не врятує, якщо відсутня композиція та погано налаштоване освітлення.
Ти любиш працювати в офісі?
Офіс для мене – місце не лише роботи, а активного дозвілля. Відвідую заняття з англійської, а ще стретчинг та функціональні тренування. Також робота в офісі допомагає організувати свій час. Якби працювала з дому, то або цілими днями не могла б заставити себе сісти за комп’ютер, або навпаки — сиділа б за ним безвилазно.
Які у тебе стосунки з тими, хто проходив з тобою BootCamp?
Ми тримаємо зв’язок, і коли проходять корпоративні вечірки, ми завжди раді зустрітися. Також у нас досі є спільний чат, де ми завжди можемо попросити один в одного знайти якусь текстуру чи запитати щось ще по роботі.
У чому особлива привабливість твоєї професії?
Однією з найбільших переваг є гнучкий графік. У рамках компанії я маю можливість самостійно регулювати свій робочий час. Також подобається можливість реалізувати творчий потенціал у замовленнях. Звісно, не всі вони завжди суперцікаві — інколи треба діяти строго за бажанням клієнта. Але іноді відсутність чітких технічних завдань може дати багато вільного простору для творчості. Це дозволяє глибше зануритися у пошук референсів та втілити своє унікальне бачення. І коли воно збігається з очікуваннями замовника, відчуття дуже приємне!
Що надихає тебе у роботі?
Безсумнівно, творчий аспект. Ціную можливість реалізовувати своє бачення, особливо коли немає строгих рамок завдання. Подобається, коли подруга-архітектор з надзвичайним смаком переглядає мої результати й каже, що рівень робіт виріс. Самостійно такого не помічаю, тож коли чую подібне, радію, що не стою на місці. Відчуваю новий заряд енергії та натхнення на подальший розвиток.
Як бачиш своє майбутнє в цій професії?
Наступним кроком планую розвиватися у створенні складних екстер’єрів та в анімації. Відчуваю, що ці напрямки дозволять мені далі рости як 3D художниці.
Які поради ти б дала тим, хто хоче спробувати себе у сфері 3D?
Якщо є бажання, то варто діяти. Найгірше, що може статися — ви прийдете до усвідомлення, що професія не для вас. Але і в такому випадку ви отримаєте цінний досвід та швидше зрозумієте, куди далі варто рухатися в пошуках свого шляху.
Ця сфера пропонує безмежні можливості для розвитку як у продуктовій та архітектурній візуалізації й моделюванні, так і у розробці ігор. Головне — не залишатися в невизначеності. Якщо ви спробуєте, то або знайдете свою пристрасть, або швидше переконаєтеся у потребі шукати інший напрямок.
Ми дякуємо Вікторії за приділений час та приємне спілкування. А зараз пропонуємо вам поглянути на деякі з її чудових робіт.
Хочеш теж стати 3D artist та отримувати гідний гонорар за створення дивовижних зображень? Не гай часу та приєднуйся до нас у CGI School.
Запрошуємо тебе на Відкритий урок, де ми розповімо все про наш курс 3D візуалізації та подальші можливості розвитку для випускників. Реєструйся на нашому сайті та очікуй на зворотний зв’язок від куратора!
До зустрічі у CGI School!
